КОРПОРАТИВНА ДЕПРИВАЦІЯ СПЕЦІАЛІСТІВ ФАРМАЦІЇ (англ. deprivation, лат. deprivation — втрата, позбавлення) — це поведінковий психоемоційний стан спеціаліста фармації чи ситуація (несприятлива умова, яка викликає цей стан), виникнення яких у фармацевтичному закладі спричинено здійсненням професійної діяльності в умовах тривалого, повного чи часткового обмеження або втрати можливостей до задоволення особистих життєво важливих та вагомих індивідуальних потреб, інтересів, мотивів спеціаліста фармації.
К.д.с.ф. пов’язана з: 1) індивідуальними особливостями поведінки спеціаліста фармації (ступенем його здатності, можливості для пристосування чи адаптації до швидко змінюваних обставин у фармацевтичному закладі та його сприйняттям цих умов: ротацією, зміною складу колективу фармацевтичного закладу, переміщенням на нову посаду, професійною міграцією, зміною місця роботи тощо), 2) власне обставинами, що склалися у фармацевтичному закладі під впливом реалізації певної стратегії розвитку та відповідної організаційної культури закладу, стилю керівництва, системи управління персоналом, зокрема системи адаптації, мотивації та стимулювання праці тощо, тобто соціокультурних факторів, які створюють мікроклімат та організаційне середовище фармацевтичного закладу для створення умов формування та розвитку спеціалістів фармації, їхнього професійного та особистісного росту.
К.д.с.ф. проявляється у формі поведінкового відхилення індивідуальних норм поведінки і реалізації їхньої професійної діяльності від норм, стандартів та правил поведінки, прийнятних у фармацевтичному закладі, відповідно до проголошуваних цінностей, місії, візії, філософії діяльності в рамках організаційної культури. За таких обставин унеможливлюється адаптація спеціаліста фармації у колективі, сприйняття ним самого себе як члена формальної та неформальної групи фармацевтичного закладу, засвоєння ним спільних цінностей, притаманних персоналу. Це призводить до психологічної дисгармонії, протиставлення індивідуальних норм колективним нормам, що викликає процес інволюції спеціаліста фармації та деградацію його моральних і психологічних якостей через порівняння себе та свого положення з іншими, суб’єктивне сприйняття та хворобливо пережиту невідповідність ціннісних очікувань (ті блага та умови праці у фармацевтичному закладі, які спеціаліст фармації вважає заслуженими) і реальних, а згодом може викликати агресію, конфліктність, прояв нелояльної поведінки щодо фармацевтичного закладу та його колективу, зниження рівня мотивації до підвищення кваліфікації тощо.
К.д.с.ф. залежить від ступеня задоволеності індивідуальними потребами та виникає у відповідь наявної абсолютної чи часткової неможливості задоволеності потреб за певних обставин у фармацевтичному закладі.
Розглядають види К.д.с.ф.: за тривалістю (тимчасова чи постійна); за функційними обсягами (повна або часткова), за формою створення (штучна чи зумовлена зовнішніми чинниками); за змістом (сенсорна, емоційна, психомоторна, духовна, соціальна, пізнавальна чи когнітивна, психокультурна); за рівнями розвитку (висока, середня, низька); за поглядом (абсолютна чи об’єктивна, відносна чи суб’єктивна).
Асмолов А.Г. Психология личности. — М.: Просвещение, 1990; Варій М.Й. Загальна психологія — К.: Центр учбової літератури, 2007; Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посіб. — Львів: Край, 2005; Маслоу А. Самоактуализация личности и образования / Пер. с англ. — К., Донецк: Ин-т психологии АПН Украины, 1994.